Подарунок з історією...
Дерев'яний годинник ручної роботи, виготовлений золотими руками нашого односельця-довгожителя Поліщука Василя Степановича, подаровано Скибинському ліцею. 
Багато років тому, у будинку вдови учасника Другої Світової війни, він побачив дерев'яний годинник. 
Під впливом часу дерево почало псуватися. Він виміняв у жінки цей годинник, відремонтувавши швейну машину, а також зробивши вулик для бджіл. Годинник виявився французьким. На той час йому було більше ста років. Він реставрував його, а за тим зразком почав робити свої вироби ручної роботи (футляри для годинників). За своє життя він створив 30 таких футлярів. Більшість з них подарував дітям, онукам, церкві, а тепер і школі.
Навіть у 99 років, Василь Степанович продовжує збагачувати село плодами своєї праці.
Ми відвідали Василя Степановича.
Він розповів про своє життя.
Історія довжиною у століття...
50 років тому, він керував будівельною бригадою, яка займалася будівництвом приміщення нашого закладу. Сьогодні він продовжує приносити користь рідному селу. Без перебільшення, можна назвати його щедро обдарованою, талановитою людиною, людиною з великої літери. Його внесок у розвиток села Скибин величезний. Будівлі сучасного ФАПу, школи, церкви; колишнє приміщення бані - збудовані під керівництвом Василя Степановича.
Крім того, він музикант: сам навчився грати на скрипці. А у 8 років, виготовив свій перший музичний інструмент: бандуру.
Та не працею єдиною... Має чотирьох дітей, онуків, правнуків. Діти здобули вищу освіту та працювали у будівельній сфері та сфері культури.
Василь Степанович пише рукописну книжку про свій життєвий шлях, події, які йому довелося пережити, звичаї та побут часу свого дитинства та юності. Дуже детально він описує школу, події, що сталися за часів війни, бідність, голод.
Його спогади надруковано в книгах "З надією в очах" О.О.Тітової, О.А.Рамської, "Історія голодомору на Жашківщині", "Охматів".
Василь Степанович згадує свого однокласника - талановитого художника-самоучку Миколу Онопрійчука. Має два портрети написані рукою художника.
Секретом свого довголіття вважає генетику та любов до життя.
Безцінні факти з історії нашого села, які тепер зберігатимуться у ліцеї, розповів нам Василь Степанович. Знаймо і пам'ятаймо своє минуле, адже без минулого немає майбутнього!
